Діяльність "Просвіти" та інших організацій

1. Діяльність читальні ім. Качковського – товариства «Просвіта» в Новім Нижбірку

     Читальні — одна з основних та найефективніших форм залучення українського населення до громадсько-політичної та культурно-просвітницької діяльності, поширення грамотності та освіченості, підвищення національної свідомості, яка активно використовувалася протягом другої половини ХІХ — першої половини ХХ ст.

       Перший етап у розвитку читалень починається після 1867, коли в Австро-Угорській імперії було прийнято закон про товариства, на основі якого можна було засновувати різні громадські організації. Головним ініціатором і пропагандистом заснування читалень у цей період виступає відомий діяч просвітницького руху Іван Наумович. На цьому етапі читальняний рух зазнає великого впливу з боку москвофільського духовенства. В 1874 москвофіли пропонують засновувати читальні при церквах на статутах церковних братств. Причиною цього було прагнення встановити контроль над читальнями завдяки сильному впливу москвофільства в середовищі священиків.

      З кінця 1870-х велику роботу по активізації читальняного руху починає проводити москвофільське товариство ім. М.Качковського. Використовуючи щедрі субсидії російського уряду, який вирішив використати галицьких москвофілів у своїх далекоглядних імперських цілях, товариство ім. М. Качковського намагалося створити свої осередки у багатьох населених пунктах Галичини. Патроном товариства було обрано відомого на той час мецената ук­раїнського культурно-просвітнього руху у Галичині Михайла Качков­ського, котрий нещодавно помер. Для творців та ідеологів організації цей крок, без сумніву, був не тільки даниною шани цьому діячеві, а й за­собом, що мав відкрити товариству шлях до використання його коштів. М. Качковський народився 29 липня 1802 р. в с. Дубно Ланьцутського повіту, у родині місцевого священика, закінчив юридичний факультет Львівського університету, тривалий час працював судовим радником при окружному суді в Самборі. Наприкінці 40-річної кар'єри він юрис­та був призначений радником Вищого крайового суду у Львові. Невдов­зі після виходу на пенсію, 8 серпня 1872 р., помер під час подорожі до Росії, в Кронштадті. Громадсько-політичну діяльність М. Качковський розпочав у 1848 р. Він належав до українських культурно-просвітніх то­вариств, підтримував, зокрема матеріально, їх діяльність, протягом усього свого життя заощаджуючи і збираючи для нього кошти. Понад 60 тис. золотих ринських М. Качковський передав у розпорядження ке­рівництву "Народного дому" в Львові із заповітом зберігати їх як ос­новний капітал та спрямовувати отримані з нього прибутки на культур­но-просвітні цілі галицьких русинів .

    У статуті завдання організації визначалось як "розширенье наук, обычайности, трудолюбия, тверезости и ощадности, гражданского сознания и всяких чеснот межи русским народом в Австрии". Засобами для досягнення мети було визначено: видання популярних, навчальних і де­шевих книжок релігійно-звичаєвого, наукового, господарського й роз­важального змісту, заснування читалень, товариств тверезості майстрів рукоділля, громадських позичкових кас та складів збіжжя. Фінансово діяльність об'єднання мала забезпечуватися за рахунок членських внес­ків, добровільних пожертвувань і заповітів, а також прибутків від про­дажу книжок. Передбачалося, що організації, крім покриття поточних видатків, вдасться створити так званий "коренной фонд". Місцем пере­бування правління (виділу) у статуті було визначено Коломию.

     В Новім Нижбірку у 1886 році заходами о. Ізидора Киселівського з Крогульця засновано було читальню ім. Качковського, голова якої був о. Антін Шанковський. Не було читальні, то люди збиралися в хаті в Олійника Василя, але хата була мала. Тоді її перенесли до Греська Лапановського.  В 1900 році побудували новий будинок читальні, покритий бляхою, з малою театральною залою і двома кімнатами.

      На території сучасної Гусятинщини Товариство імені М. Качковського в останній чверті ХІХ ст. мало серйозний вплив. Це в основному пояснюється низьким рівнем соціально-економічного розвитку краю та браком освіти серед більшості населення сіл. Компроміс австро-угорського цісаря з поляками у 1867 р., призвів до того що владу в Східній Галичині займали виключно польські дідичі (шляхтичі). Української інтелігенції на той час практично не було. Її левову частку займало греко-католицьке духовенство. Через те, що спроби порозумітися з поляками і австрійцями не мали успіху, галичани звернули свої погляди до Москви. Коли у 1868 р. була заснована "Просвіта", галицькі москвофіли також вирішили створити схожу культурно-просвітницьку організацію. Однак, на початковому етапі (до 1892 р.) Просвіта своїх читалень не мала, оскільки задумувалася як академічна інституція. Водночас Товариство імені М. Качковського з часу перенесення свого осередку із Коломиї до Львова у 1876 р. взяло курс на заснування якнайбільшого числа читалень. Опрацювання архівних джерел, що стосуються безпосередньо Гусятинського району дозволяє стверджувати те, що на практиці спочатку у селі створювалася окрема читальня, а потім вона уже вступала у якесь товариство в залежності від своїх уподобань, а також розраховуючи на матеріальну допомогу з боку власне самого ЦВ Товариства (як це було на прикладі читальні с. Нижбірок)

      Проти насадження москвофільської ідеології виступають свідомі представники українського народу, яких, на жаль, на той час було ще дуже небагато. Проте, вже з початку ХХ ст. москвофільство втрачає свої позиції, наслідком чого стає занепад багатьох читалень товариства ім. М.Качковського, а ті, які продовжували свою роботу, поступово переходять у підпорядкування товариства “Просвіта”.  Після І світової війни москвофіли остаточно втрачають свій вплив і в селі читальню імені Качковського змінено на «Просвіту».

Діяльність «Просвіти» протягом 01.07.1927 по 30.06.1928 р.

Керівник – священник Северин Шанковський

Заступник – Данило Олексюк

(Світлина приблизно 1916 року)

(Був свідомий українець. У 1912 році поїхав на заробітки в США. Пробув там 8 років. У 1920 році повернувся. Активний член «Просвіти». Було їх 9 в сім’ї: 6 синів і 3 дочки).

секретар – Гринько Сверлик,

скарбник – Іван Дубліч

Бібліотекар – Федьків Петро

Господар – Бойко Олекса.

Член виділу – Олексюк Гринько,

1-й заступник – Іван Гура

2-й заступник – Стойко Олекса

Ревізійна комісія:

1-й член: Процків Ілько,

2-й: Процишин Іван

3-й: Гура Северин.

На протязі року відбулося 6 засідань, про збори читальні повідомляли філію в Копичинцях. Люди сходяться до читальні в неділі і свята. Пані Шанковська вела роботу з жінками.

Роковини Т.Г. Шевченка святкували 8.12. 1927 року. Найбільш активним членом «Просвіти» був Данило Олексюк.

В складі читальні – 150 чоловік (99 чоловіків і 51 жінка). Членський внесок становив 1 злотий, для молоді – 0,5 зл.

Цього року 2 громадян вписалися в члени Товариства Просвіта у Львові.

У бібліотеці було 157 книжок, часописи «Свобода». «Український голос», «Правда». Гроші на книжки для поповнення бібліотеки витрачали з вистав. В бібліотеці створено каталог книг, книги знаходилися в окремій шафі.  Читачів найбільше цікавили книги історичного змісту, господарські. Бібліотека мала каталог книг, які знаходилися на складі Товариства Просвіта.

Театральний кружок, який мав 26 членів, на протязі року дав 8 вистав, весь прибуток від них використали на добудову читальні.

Велася касова книга, книга протоколів засідань Виділу, книга членів, список книжок, книга позичаючих.

Читальня мала власний дім (ліплений), його вартість 2508 злотих, записаний на товариство ім. Качковського. Загальна вартість рухомого і нерухомого майна – 3208 злотих.

В частині дому була кооператива «Єдність».

Діяльність «Просвіти» протягом 01.07.1928 по 30.06.1929 р.

1. Керівник – священник Северин Шанковський, 63 роки
2. заступник – Осип Сверлик, 33 роки
3. секретар – Теодор Фірман, 26 років
4. скарбник – Гринько Олексюк, 26 років
5. Бібліотекар – Деонізій Олійник, 25 років
6. Господар – Петро Федьків, 26 років

Член відділу – Василь Бемба, 37 років

1-й заступник – Іван Гащин, 29 років

2-й заступник – Іван Гура, 29 років

Ревізійна комісія:

1-й член: Дорожинський, 55 років

2-й: Данило Олексюк, 60 років

3-й: Гура Северин, 55 років.

На протязі року відбулося 5 засідань, про збори читальні повідомляли філію в Копичинцях.

В складі читальні – 140 чоловік (105 чоловіків + 2 жінки + 33 дівчини).

У бібліотеці виписували часописи «Свобода». «Український голос», «Народна справа», «Неділя», «Світ дитини». Книги в цьому році куплено в Українській книгарні ім. Шевченка (27 злотих) і в Тернополі (6,50).

До складу театрального кружка входило 20 чоловік.

Доходи
Членські внески	80,45 зл
З вистав	296,76
З чиншів за винайм дому	29,35
З нагоди свят	3
Всього	537,72

Розхід
На закупівлю книжок	31,15
На часописи	35,65
На «Рідну школу»	5
На поправу власного дому	323,95
На потреби діловодства	141,85
Всього	537

Вартість будинку – 8350 злотих, записаний на Товариство «Просвіту». В частині дому була кооператива «Єдність». Від кооперативи «Просвіта» мала 2 облігації. Кооператива розвивається слабо.

Читальня мала свою печатку.

У вересні 1930 року Северин Шанковський замовив 28 книжок для читальні.

Тут наводимо дані відділу безпеки, підвідділ – громадського порядку Тернопільського воєводського управління про структуру «Просвіти» в селі.

12 лютого 1933 року обрано новий склад Читальні Просвіта в Новому Нижбірку.

1. Керівник – священник Северин Шанковський,
2. заступник – Теодор Фірман,
3. секретар – Ілько Мимрик,
4. скарбник – Гринько Сверлик.

До лютого 1936 року – керівний склад Читальні Просвіта:

1. Керівник – священик Северин Шанковський
2. Заступник – Ілля Олексюк,
3. Секретар – Теодор Фірман,
4. Скарбник – Міхал Нечесний,
5. Бібліотекар – Міхал Олійник,
6. Господар – Іван Трисирука,.

         Члени Просвіти – Боднар Іван, 32 роки, віра греко-католицька, рільник, читає і пише; Гура Варвара, 36 років, Бемба Марія, 39 років.

         До складу ревізійної комісії входили:

1. Олексюк Данило, греко-католик, рільник, читає і пише.
2. Сверлик Іван,
3. Гура Северин.

         До складу товариства входило 120 чоловік.

14 лютого 1936 року обрано новий керівний склад «Просвіти»

1. Керівник – священик Северин Шанковський, 70 років
2. Заступник – Сверлик Йосип, 38 років, рільник, читає і пише
3. Секретар – Теодор Фірман, 33 роки
4. Скарбник – Міхал Нечесний, 43 роки
5. Бібліотекар – Іван Козак, 25 років

До складу ревізійної комісії входили:

1. Олексюк Данило, 67 років, греко-католик, рільник, читає і пише.
2. Сверлик Іван, 50 років
3. Шумада Міхал, 51 рік.

         До складу товариства входило 112 чоловік.

11 листопада 1938 року обрано такий склад «Просвіти»:

1. Керівник – Ілько Олексюк, 54 роки, рільник
2. Заступник – Міхал Матеушів
3. Секретар – Йосиф Вересюк
4. Скарбник – Олійник Діонісій

Члени «Просвіти»: Бойко Йосиф, Петриківський Іван, Ілля Ліщишин.

Номер будинку – 66. До складу входило 42 чоловіки і 37 жінок. У 1938 році силами «Просвіти» було проведено 8 представлень аматорських, 4 забави з танцями і 1 фестини.

21 січня 1939 року – керівний склад «Просвіти»

1. Керівник – Гловак Микола, 35 років, рільник, жонатий
2. Заступник – Антонів Андрій
3. Секретар – Іван Сорока
4. Скарбник – Іванків Дмитро.

Членкові: Іван Гловак, Міхал Довгань, Іван Боднарчук.

До складу входило 99 чоловіків і 43 жінки

21 березня 1939 року

1. Керівник – Бойко Андрій, 28 років, рільник, жонатий
2. Заступник – Степан Олійник
3. Секретар – Осип Веселовський

Члени «Просвіти» - Макар Шумада, Іван Фірман, Іван Більський. До складу входило 37 чоловіків і 22 жінки. Члени товариства «Просвіта» належали також до кооперативу, «Рідної школи» і «Лугу». «Просвіта» була здатна до виховання своїх членів в дусі націоналізму.

Після 1937 року "Просвіта" переживала тяжкі часи. Польська влада закривала читальні, особливо на північно-західних землях. Комуністи намагалися через низові читальні пропагувати "великі перетворення" за Збручем.

1939 рік став останнім роком існування "Просвіти" на наших землях. Сталінські опричники знищили у центральному будинку Товариства (площа Ринок, 10) його архів, цінні історичні документи і рукописи, друковану продукцію. Так вони вчинили з осередками "Просвіти" і в інших містах і селах. Не дозволили відновити роботу "Просвіти" і гітлерівські окупанти.

Відтоді Товариство "Просвіта" існувало лише за межами України, де українські емігранти відсвяткували його сторічний ювілей.