Сільська рада.

В кінці 18 століття війтом в селі був Собко Тембовельський.

За «Описом діючих повинностей до 1789 року», населення Нижбірка поділялося на парових, поєдинків, піших, халупників і комірників.

Парові селяни користувалися 24 моргами польової землі і 4 моргами сіножаті. Протягом 29 літніх тижнів вони відробляли 3 дні панщини щотижня, в зимовий період — по 2 дні на тиждень, разом 133 робочі дні (з парою коней). Додаткової панщини вони відробляли на рік 12 днів, шарварків — також 12, разом 157 днів. Відбували також одну поїздку на далеку відстань або платили 8 злотих, що дорівнювало 16—20 панщинним дням. Кожний паровий двір мав вимочити, витіпати й вим'яти дві копи конопель, а також напрясти 12 мотків пряжі. Крім того, парові двори давали панові натуральну або грошову данину (4 курки, 30 яєць, 2 свині).

За даними Галицької фінансової прокуратури паровими селянами у 1787 році в селі були: Федір Пахотец, Петро Процишин, Василь Петрів, Антон Безкоровайний, Процко Олійник, Василь Матеушів, Мацько Антків з дому Лукашенко, Андрух Фог, Собко Тембовельський.

Поєдинки, або півселяни, мали в користуванні половинний наділ і відбували таку ж кількість панщинних днів, що й парові, тільки з одним конем. Осипи (данина зерном) для них становили половину норми парових. Кожний двір мав вимочити, витіпати й вим'яти дві копи конопель, а також напрясти 10 мотків пряжі. Крім того, також давали панові натуральну або грошову данину (4 курки, 30 яєць, 2 свині).

Поєдинки села Нижбірок: Процко Безкоровайний, Міхал Чуплик, Войтко Якубів, Іван Олійник, Степан Гусар, Антон Сіранський, Адам Следніц, Василь Олійник, Шимочиха Матеушова, вдова по Бартку Шимчишину, Олекса Слєдз, Ясько Безкоровайний, Франц Шудлаз

Піші (чвертьселяни) мали в користуванні чверть наділу і відбували ту саму кількість днів, що й парові, але без тяглової худоби. Данина для них птицею становила половину норми парового селянина.

Піші села Нижбірок: Гринчиха вдова, Франко Яцків, Йоахім Москаль (побережник), Іван Теплик, Ясько Лапановський старий, Василь Михалків, Лавринова вдова, Андрух Вітрин (побережник), Лаврик Кухарцов, Куба Махів, Матеуш Сіранский, Ясько Соловій, Микола Возний, Іван Бурдеїв, Ясько Козак, Андрух Зима, Яким Говал, Андрух Петришин, Степаніцка вдова, Андрух Лукашенко, Фомичиха вдова, Ясько Боднар, Кацко Кимарців, Юрко Данилишин, Івасько Мандзій, Федько Богач

Халупники, якщо вони, крім хати, користувалися городами, відбували звичайної панщини один день щотижня, або 52 дні на рік. Літні й шарваркові дні халупники відробляли нарівні з пішими. Бджільну десятину, садові повинності халупники, як і поєдинки та піші, виконували нарівні з паровими.

Ремісники користувалися городньою землею, за яку зобов'язані були платити чинш залежно від розмірів ділянок. Крім того, вони відробляли на пана 12 літніх і 12 шарваркових днів.

Кількість жителів села згідно статистичних даних:

Рік	Українці	Поляки	Євреї	Всього
1913				1427
1921	1154	233	18	1405
1933	1196	204	30	1430
2001				1370
1900
1930	1450			1700
1933	1196	204	30

В кінці 19 ст панами в селі були: Іван Комарніцкий, Йосиф Колодніцкий, Іван Сосновский, Корнелій Шумський, Антон Ганкевич, Міхал Жукевич, Іван Новіцкий, Міхал Кульчицкий, Станіслав Михаловский, Павло Сандорский, Кароль Грабовський, Степан Кульчицкий, Йосиф Бєлінський, Розалія Браніцка, Йосиф Білуцкий, Данило Ковальський, Камнінский, Міхал Білуцкий, Іван Гулевич, Теодор Добруцкий,

З першої світової війни не повернувся Василь Богач (жінка Євдокія Слободян).

На початку 20 століття місцевим кравцем був Іван Маланчук, ковалем був Антін Сосновський, помер в січні 1920 року у віці 42 років. Іван Афтанащук був побережником, гайовим в лісі Бакаїха, помер у квітні 1929 року у віці 69 років. Раніше побережником був Володимир Снятовский муж Палагни Бедрій. В травні 1924 року був вбитий через двох співмешканців. Місцевим грабарем в 20-их роках був Олекса Луків. У 1926 році ковалем був Стах Тшасковский, в 1932 році – Кароль Тшасковский, його жінка Христина померла у віці 32 роки. Гринько Юрчишин у 1926 році був гайовим в лісі Бакаїха. Федь Афтанащук, який помер у вересні 1926 року у віці 57 років, був місцевим муляром. Іван Мушка, який помер у жовтні 1926 року у віці 63 років був місцевим теслею.

Відомості по гмінній управі за 1915 рік, село Новий Нижбірок Гусятинського уїзду, Тернопільської губернії

Господарські витрати гміни на рік – 1000 крон. Загальна сума витрат гміни на рік – 2070 крон. Витрати в порівнянні з 1913 роком такі самі. На гмінні потреби в середньому припадає на 1 морг землі 1 крона 60 гелерів, крім того на користь гміни поступають також платежі з будинків, торгових закладів та інших джерел.

Кількість населення – 1427 чоловік.

Земля:

під садибами – 60 моргів,
польова – 1200 моргів
незручна для використання – 15 моргів.

Громада живе на такі прибутки: від здачі в оренду громадського поля – 1550 крон, від надання права на полювання – 100 крон і від огляду тварин – 100 крон.

Війт – Іван Лукич Процків, русин, на посаді з 1913 року, отримував 120 крон на рік.

Заступник – Лука Федорович Фірман, русин, на посаді з 1913 року, оклад – 60 крон.

Асесори:

Микола Григорович Сверлик, русин, на посаді з 1913 року, оклад – 40 крон

Микита Дмитрович Шумада, русин, на посаді з 1913 року, оклад – 40 крон.

Григорій Іванович Лапановський, поляк, на посаді з 1913 року, оклад – 40 крон.

Писар – Йосип Іванович Гулевич, русин, на посаді з 1911 року, призначений радою громади, оклад – 440 крон.

Касири:

Данило Іванович Олексюк, русин, на посаді з 1913 року, вибраний радою громади, оклад – 30 крон.

Михайло Йосипович Трисирука, русин, на посаді з 1913 року, оклад – 30 крон.

Поліцейські:

Прокоп Іванович Болібрух, русин, на посаді з 1910 року, призначений війтом, оклад 125 крон.

Іван Константинович Стетура, на посаді з 1910 року, призначений війтом, оклад – 125 крон.

Оглядач тварин – Степан Андрійович Мимрик, на посаді з 1904 року, вибраний радою громади, оклад – 100 крон.

1925 рік – керівник громади села Новий Нижбірок – Петро Хоростковський.

У жовтні 1939 року утворилась Новонижбірківська сільська рада рішенням оргбюро Гусятинського районного комітету партії, яка керувала селом, як представник виборів до місцевих рад. Вона організувала все господарське і культурне життя села.

У 1941 році напад фашистської Німеччини перервав мирне життя сільської ради.

В грудні 1943 року сільським головою був Бойко.

В лютому 1944 року село належало до волості у Васильківцях. Один з документів (довідка про смерть Демчишин Параски, яка померла 24 лютого 1944 року. Довідка видана у Васильківцях). Після звільнення території сільської ради в березні 1944 року відновилось мирне життя.

22 березня 1946 року відбулися загальні збори селян, присутні були 200 чоловік. На зборах був присутній секретар РК КПБУ Школьний. Голова с/ради Дубліч написав заяву на звільнення з роботи, головою сільської ради обрали Ліщишина Ілька Володимировича. Секретар с/ради Бекалюк Д М. В травні 1946 року обрано Мимрика Ілька Степановича. Заступник голови с/р – Шумада. Заготовачем працював Козак Іван Дмитрович.

В січні 1947 року тривала підготовка до виборів до Верховної Ради УРСР. Серед виборців були такі жителі села (документально встановлені, їх пропустили під час складання списків виборців, потім написали окремий протокол): Грицак Міхал Йосипович, 1919 р.н., Петраковська Анна Іванівна, 1923, Петраковська Марія Мартинівна, 1908, Ткачик Ольга, 1914, Ткачик Володимир, 1910, Стойко Варвара Андріївна, 1917, Стойко Микола, 1873, Стойко Олекса, 1906, Стойко Марія, 1914, Стойко Данка, 1873, Слободян Кость, 1870, Осика Валентин, 1885р.н.

Членами виборчої комісії були Хома Іван Платонович, Процків Іван Ількович, Лук’янівна А О, Вусик Теодор, Олійник А М, Демчишин І І. Село було поділене на десятки. Кожен десятник відповідав за своїх виборців. (Один з десятників – Петришин). На день виборів село мало бути забезпечене підводами для підвозу виборців на виборчу дільницю. Їздовими на день виборів були такі жителі села Новий Нижбірок: Процишин Роман Іванович, Процишин Гринько, Качур Микола, Олійник Іван Миколайович, Олійник Йосип Миколайович, Козак Микола, Козак Степан, Демчишин Агафія, Демчишин Микола Іванович, Сверлик Гринько, Безкоровайна Юстина, Олійник Марія, Трисирука Міхал.

В квітні 1947 року на сесії сільської ради розглядалося питання про хід посівної кампанії. Її стан визнано незадовільною. 22 квітня 1947 року відбулися загальні збори селян, присутні 300 чоловік. Розглядалося питання про святкування дня 1-го Травня. Всіх десятників зобов’язали навести порядок на вулицях.

На травень 1947 року не виконано плану підписки позики по селу: із 60 тис. охоплено 48 тис і зібрано готівки 33 тис. Посівна кампанія завершилася. Земельна громада посіяла ячменю 300 га, проса 25 га, буряка 270 га, кукурудзи 40 га, картоплі 50 га. Земельна громада байдуже відноситься до охорони посівів, що спасають худобою.

Сільська рада мала план по здачі молока. За день потрібно було здати 800 л молока, а здавали – 300 л. Також був план по заготівлі м’яса. Заготовщиком працював Демчишин Іван. Актуальними на цей час були питання про ремонт клубу, приміщення сільської ради, ремонт доріг та доставку матеріалів на мости. Дорожним майстром працював Лапановський.

Начальником Нижбірківського гарнізону був лейтенант Крот.

В січні 1949 року головою сільради був Град Дмитро. На цей час не було зібрано жодного кілограма страхового фонду.

В січні працював в селі агітпункт в приміщенні сільради, де виборці могли ознайомитись з біографіями кандидатів до народного суду. Член лічильної комісії – Волошин.

Станом на 21 липня 1949 року голова с/р Град Дмитро не організував громадський тік для молотьби в селянських господарствах.

1950 рік – голова виконавчого комітету депутатів трудящих сільської ради – Ліщишин Ілько Володимирович, 1914 р.н., мав початкову освіту. секретар виконкому – Хома Іван Платонович (пізніше голова колгоспу), 1910 р.н., середня освіта, був головою ССТ. Депутатами с/р також були:

Град Дмитро Франкович, 1903 р.н., початкова освіта
Мельник Анна Романівна, 1910 р.н., початкова освіта, колгоспниця
Качур Ольга Миколаївна, 1922 р.н., початкова освіта, колгоспниця
Фірман Марія Костівна, 1912 р.н., початкова освіта, колгоспниця
Шумада Кирило Якович, 1894 р.н., початкова освіта, голова дорожної комісії
Придан Катерина Петрівна, 1922 р.н., початкова освіта, колгоспниця
Верестюк Йосиф Петрович, 1914 р.н., початкова освіта, бухгалтер колгоспу
Процків Іван Ількович, 1910 р.н., початкова освіта, колгоспник
Демчишин Іван Іванович, 1910 р.н., початкова освіта, арештований
Гриців Анна Миколаївна, 1923 р.н., початкова освіта, колгоспниця
Шанковський Яків Северинович, 1900 р.н., секретар Новонижбірківської середньої школи

В лютому 1950 року знято з роботи за незадовільну роботу зав клуба Бережну і зав бібліотеки – Римар. Завідуючим сепараторним пунктом працював Бойко, завідуючий медпунктом – Токарський.

Заготовачами в 1950 році працювали Романишин, Богач. Бойко – завідуючий молочним пунктом, зливниця молока – Бойко Анна. Фінансовий агент – Боднар Ольга Іванівна. Бригадир дорожньої бригади – Лазар.

Ремонт сільмагу проводився незадовільно. було прийнято рішення перенести сільмаг в приміщення, де знаходився магазин №1, а магазин перенести в приміщення Сверлика Василя Івановича.

1950 рік 31 серпня – голова с/ради – Град Дмитро, секретар – Хома Іван Платонович. План хлібозаготівель не виконаний. При плані 2380 кг, здано 1070 кг. План здачі молока – 48920 л, здано 78%. План м’яса 140 ц, здано 62 ц.

Фінансовий агент – Безкоровайний.

19 грудня 1950 року сільським головою обрано Дмитрушка Петра Матвійовича, 1924 року народження, освіта 7 класів. Заступник – Федишин Марія – 1920 року народження, освіта 6 класів. Секретар – Хома Євгенія Данилівна, 1928 року народження, освіта 6 класів. Члени сільвиконкому: Костів С.О., Шемчишин Василь Іванович. Були створені такі комісії:

- сільськогосподарська: Осика Михайло (голова), Шемчишин Василь (заступник), Богач Онуфрій, Безкоровайний М Григорович, Придан Михайло;

- торговозаготівельна: Шумада Кирило (голова), Салата Парашка (заступник), Шарко Іван, Ринда Михайло, Бойко Микола;

- бюджетно-фінансова: Демчишин Іван (голова), Слободян Стефан (заступник), Гриців Ганна, Лапановський Петро, Афтанащук Іван, Янковий Олекса Д;

- культурно-освітня: Костів С О (голова), Шкіра Н (заступник), Костоголодова М М, Губарєва В Л, Крива Марія М, Рубін Ольга, Теслюк Юстина, Бойко Аделька, Ліщишин О М;

- дорожно-будівельна: Коляда Ярослав (голова), Вашкович (заступник),Осика Гаврило, Пилипів Іван, Костів Василь Михайлович.

На кінець 1950 року не виконано план прибуткової частини бюджету. При плані 46100 отримано 40303. Прибутковий податок з населення зібрано на суму 1352 (план 1500). Прибутковий податок з колгоспу – план 800. Податок на нежонатих, одиноких та малосімейних – зібрано 2289 (план – 4900). С\рада здійснювала такі видатки:

на утримання шкіл всеобуча;
на ліквідацію малописьменності – 1900 крб.
на сільський клуб – 9200 крб.
бібліотека – 9000 крб.
ФАП – 17900 крб.
родильний будинок
апарат сільської ради – 10200 крб.
вечірня школа – 7 700 крб.

1951 рік – дільничний міліціонер – Тарнавський Віктор.

1953 рік 22 лютого головою с\ради обрано Ковтуцкого Миколу Миколайовича, 2 лютого 1954 року його роботу визнано незадовільною, головою обрано Демчишина В В

1955 рік – І сесія п’ятого скликання 28 лютого - головою виконкому с/ради обрано Золотаревського В Г

1967 рік – голова сільської ради – Німа Марія, секретар Тхорик Ірина Федорівна.

У 1978 році головою сільради був Войтюк Казимир Тимофійович

1984 – голова Войтюк Казимир Тимофійович, секретар Шпіляк Йосип А

1990 рік - Довгалюк Марія Михайлівна – голова сільради, Міщанчук – секретар

2000 рік - новим сільським головою став Шворак Степан Михайлович, у 2004 році обраний знову.

2011 рік – Демчишин Іван Іванович

2013 – 2019 рр. Мушка Іван Іванович.