Село в період ІІ світової війни
Вже в перші дні війни вона безпосередньо торкнулася тисяч мешканців нашого краю, що перебували у польській армії. Тернопілля заполонили тисячі біженців, які втікали від нацистів. Більшість біженців рухалися в напрямку польсько-румунського кордону. Через міст у Заліщиках вони переправлялися на другий берег Дністра (Північна Буковина до 1940 р. знаходилася під румунською окупацією).
17 вересня 1939 р. в 3-й год ранку Червона Армія перейшла через прикордонну річку Збруч. Радянська пропаганда заявила, що метою вступу Червоної Армії на територію польської держави є потреба «взяти під свій захист життя і майно населення Західної України і Західної Білорусії». 18 вересня Червона Армія зайняла всі землі краю.
4 грудня 1939 р. постановою Президії Верховної Ради УРСР утворено Тернопільську область, яка існує і до нинішнього часу. До складу області включено 12 з 17 повітів колишнього польського воєводства та Кременецький повіт (входив до Волинського воєводства). У 1940 р. замість повітів область поділено на 38 районів. У 1939 році в Нижбірку встановилася радянська влада.
До середини 1941 р. тривала радянізація краю. Було ліквідовано поміщицьке і монастирське землеволодіння, ті, хто не мав землі, змогли її отримати. Це викликало позитивне ставлення до нової влади найбіднішого селянства Але відразу розпочинається колективізація сільського господарства.
Всі перші позитивні зрушення, здійснені в ході радянізації, були затьмарені безпрецедентним терором і репресіями, що розпочалися з приходом радянської влади. Особливу увагу каральних органів привернуло націоналістичне підпілля та ті, хто йому допомагав або співчував. Масовими стали депортації до Сибіру та інших віддалених районів, арешти, катування та розстріли.
Селянські провідники потерпіли від більшовицької влади. Після приходу більшовиків 1939 року до Галичини наказано було вислати представників сіл і міст до Львова, щоб голосувати за прилучення Галичини до Радянського Союзу.
Тоді появилися в селі своєрідні комуністи, що видавали в руки НКВД молодих луговиків і читальників. Однієї ночі потайки вивезли на Сибір найвідоміших селян і засудили на 10 років. Не багато з них повернулися додому. Переслідували також місцевого священика о. Северина Шанковського, а по його смерті вигнали з хати його стареньку дружину. Провідником їх був «Гілько», колишній кооператор у крамниці. Але по приході німців він, рятуючись, заховався на вишці, і врятувався.
Радянська влада застосовувала репресивні заходи і проти діячів ОУН, Одержавши повноцінні дані про оунівське підпілля, вишколені на теренах Східної України чекісти приступили до конкретних, тільки їм властивих дій. Арешти серед української людності розпочались вже через кілька тижнів після так званого "визволення". У першу чергу, в число "ворогів народу" потрапили учасники антибільшовицької боротьби, колишні вояки армії Української Народної Республіки, які залишились на території Польщі після їх інтернування, Січові Стрільці, вояки УГА, а згодом активісти довоєнних громадських організацій, що діяли на терені Західної України.
Більшість арештів проводилась приховано, довгий час ніхто з рідні не знав, куди дівались викрадені люди. Настав страшний час розгулу доносів, невпевненості в прожитому і завтрашньому дні, страху перед свавіллям "всюдисущого" ЧК і необгрунтованих репресій.
В квітні 1944 року після звільнення району від німецьких військ, розпочалась масова мобілізація жителів села до лав Червоної армії.
Нижче розпочинаємо публікації про тих, хто не повернувся з фронтів ІІ світової війни та тих, хто пройшов її нелегкими стежками і повернувся додому.
Афтанащук Бенеда Федорович, 1908 р.н.. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Дружина – Афтанащук Меланія Іванівна. Останнє місце служби – 397 стрілецька Сарненська Червонопрапорна дивізія (на 01.10.1944 р. - 3 Прибалтійський фронт - 61 Армія - 89 Стрілецький корпус, 447 стрілецький полк). Помер від ран 22.09.1944 р. в містечку Смілтене. Похований: селище Смілтене, військ. клад., Валкський р-н, Латвія. Знаходиться на території Лісового кладовища на вулиці Атмодас в місті Смілтене, край Смілтенес, Латвія.
Афтанащук Іван Федорович, 1916 р.н. Мобілізований у 1944 р.
Афтанащук Кирило Федорович, 1910 р., українець. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. (Дружина – Афтанащук Валентина Микитівна). Останнє місце служби - 3 Білоруський фронт - 5 Армія - 45 Стрілецький корпус - 159 стрілецька Вітебська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія. Загинув у бою 19.10.1944 р. Похований: с. Петеріяунен, Східна Пруссія. Зараз це: Росія, Калінінградська область, Гусєвський район, с. Маяковське – братська могила.
Барановский Мар'ян Антонович, 1921 р.н., поляк, Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р.
Безкоровайний Андрій Григорович, 1916 р., українець. Був одружений з Марією Парасюк з Крогулець. Разом мали одного сина – Богдана. Мобілізований 18 травня 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби - 1-й Прибалтійський фронт – 4 армія - 239 стрілецька дивізія, 817 стрілецький полк. Загинув у бою 04.11.1944 р. Похований: Нікрацьке військове кладовище, Кулдизький р-н, Латвія.
Безкоровайний Йосип Гнатович, 1908 р.н., українець. Мобілізований у 1944 р. Дружина Ганна Василівна. Проходив службу у в/ч 21128. (жовтень 1944 р.)
Безкоровайний Микита Михайлович, 1906 р., українець. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. (Дружина – Марія Йосипівна). Останнє місце служби – 90 Гвардійська стрілецька Вітебська Червонопрапорна дивізія, 274 стрілецький полк. Пропав безвісти 17.09.1944 р. в районі села Ауні Бауського повіту Латвійської СРР.
Бикалюк Семен Матвійович, 1899 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Богач Роман (Іван) Олексійович, 1914 р., українець. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув у січні 1945 р. Дружина - Ганна Петрівна. Місце служби п/п 77781.
Богач Степан Ількович, 1904 р., українець. Мобілізований у 1944 р. Останнє місце служби – 5 Гвардійська армія - 15 Гвардійська стрілецька Харківська дивізія – 44 Гвардійський стрілецький полк. Загинув у бою 09.02.1945 р. Похований: с. Цотвітце, поблизу м. Олава, Польща. Зараз с. Цотвітце називається Собоціско. Після війни останки воїнів перепоховали на військове радянське кладовище, яке розміщене в м. Олава.
Бойко Іван Макарович, 1920 р., українець. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби – 49 стрілецька Рославльська дивізія, 551-й стрілецький полк. Загинув у бою 05.02.1945 р. Місцевість Штойнботверт, (Steinbockwerk) Німеччина. Зараз це село називається Козичин, знаходиться на р. Плішка. (Тут була паперова фабрика). Після війни солдат перепоховали на військове радянське кладовище в місто Цибінка.
Бойко Ілля Макарович, 1909 р., українець. Мобілізований у травні 1944 р. Рядовий. 556 стрілецький полк. Військова частина 04701. 9 січня 1945 р. був направлений в евакуаційний госпіталь. Пропав безвісти у 1945 р.
Бойко Микола Гнатович, 20.12.1902 р., (син Гаврила і Анни Шимчишин – Ірина дочка Гната Процишина і Ксені Лахман), українець. Мобілізований в травні 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти в грудні 1944 р. (Дружина Бойко Ганна Василівна)
Бойко Микола Іванович, 1914 р., українець. Мобілізований 12 травня 1944 р Рядовий. Останнє місце служби – 5 Гвардійська армія - 14 Гвардійська Вінницька ордена Леніна Червонопрапорна стрілецька дивізія імені Яна Фабріціуса. Пропав безвісти 14.03.1945 р. під час бою біля села Єришау, район Штрігау, область Бреслау, Верхня Сілезія. Зараз ця місцевість називається Стшегом, Стригау (польск. Strzegom, нім. Striegau) — місто в Польщі, входить в Нижньосілезьке воєводство, Свідницький повіт.
Бойко Михайло Макарович, 1911 р.н. Мобілізований Гусятинським РВК у квітні 1944 р.
Бойко Роман Андрійович, 1904 р., українець. Мобілізований 20.05. 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби – 1 стрілецька Брестська дивізія. Помер від ран 30.01.1945 р. Похований в с. Багнево, Польща. (Приморське воєводство). Дружина – Бойко Марія Миколаївна
Бойко Роман Петрович, 1906, с. Нижбірок Шляхотський, українець. Мобілізований у травні 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби – 51 запасний стрілецький полк. Помер від хвороби 30.12.1944 р. Похований в місті Каттакурган, Самаркандська обл., Узбекистан
Бойко Степан Ількович, 1909 р., с. Нижбірок Шляхотський, українець. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Мати - Бойко Анастасія Михайлівна. Останнє місце служби – 397 Сарненська Червонопрапорна стрілецька дивізія. Загинув у бою 17.11.1944 р. біля хутора Дзельгало, Прієкульська волость, Лібавський уїзд. Похований: Приєкульське військове кладовище, Лієпайський район, Латвія. Братська могила №8.
Болібрух Павло Федорович, 1910 р., Нижбірок Шляхотський, українець. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув у бою 23.01.1945 р. Похований: м. Малий Пляц, Польща. (Інший варіант: помер від поранень 10.10.1944 р. Латвійська РСР, с. Петерупе.
Болібрух Степан Гнатович, народився 1917 р., в с. Целіїв, проживав в с. Нижбірок, українець. Мобілізований 21.04. 1941 р. Рядовий. Служив в Харкові. Пропав безвісти в жовтні 1941 р. Дружина Юзефа Романівна.
Вальчишин Роман Гнатович, 1914 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: 111 стрілецький полк, 40 гвардійська стрілецька дивізія. Пропав безвісти 14.12.1944 р. в р-ні м. Бельшебрант, Угорщина. Батько - Гнат Іванович.
Вербний Михайло Семенович, 1917 р., Мобілізований в травні 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1945 р. Дружина - Михайлина Петрівна (проживала в с. Давидківці Чортківського району).
Вересюк Петро Петрович, 1918 р., Мобілізований в квітні 1941 р. Рядовий. Останнє місце служби: Харків, поштове відділення Безлюдовка. Пропав безвісти у 1945 р. Мати - Антоніна Йосипівна.
Вівчар Петро Григорович, 1920 р., Мобілізований у травні 1944 р. Рядовий, кулеметник. Останнє місце служби – 21 армія, 128 стрілецька дивізія, п/п 77731. Був поранений в голову 07.02.1945р. та знаходився у військовому госпіталі в Німеччині. Пропав безвісти 13.02.1945 р. Мати – Вівчар Юстина Степанівна.
Вівчар Степан Григорович, 1922 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: 21 армія - 120 стрілецька Гатчинська Червонопрапорна дивізія – 289 стрілецький Нарвський ордена Александра Невського полк. Загинув у бою 19.03.1945 р. Похований в м. Бяла, Польща. Мати – Вівчар Юстина Степанівна.
Вівчар Юрій Григорович, 1902 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Войтунецький Іван Кирилович, 1922 р.н., поляк, Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р.
Гащин Іван Якович, 1925 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє відоме місце служби – 181 стрілецький полк, 291 дивізія. Пропав безвісти у квітні 1945 р.Мати – Гащин Анастасія Іванівна.
Глязор Іван Станіславович, 1922 р.н., поляк, Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р.
Горбовий Петро Васильович, 1914 р., с. Нижбірок Шляхотський, українець. Місце народження – с. Іскань, Перемишльського району, Польща. Мобілізований 12 липня 1944р. армійською призивною комісією в с. Іскань. Рядовий. Останнє відоме місце служби – п/п 24539. Поранений 25 жовтня 1944р. Пропав безвісти у листопаді 1944 р. Батько – Горбовий Василь Іванович.
Грабовский Адам Михайлович, 1909 р.н., поляк. Мобілізований у квітні 1944 р.
Данилевич Петро Григорович, 1921 р.н., поляк. Мобілізований у квітні 1944 р.
Данилович Петро Григорович, 1924 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти 25.01.1945 р.
Дарованець Петро Гринькович, 1922 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Демчишин Гаврило Іванович, 1899 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Демчишин Іван Іванович, 1904 р.н., Мобілізований у квітні 1944 р.
Демчишин Йосип Степанович, 1912 р., українець. Мобілізований у 1941 р. Рядовий. Останнє місце служби – 4 армія - 168 артилерійський полк. Помер від ран 27.06.1942 р. (пересувний польовий госпіталь 487 в Ленінградській області). Дружина – Демчишин Ганна Гаврилівна.
Демчишин Михайло Миколайович, 1924 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби – 4 армія - 378 Червонопрапорна стрілецька дивізія, 1258 стрілецький полк. Загинув у бою 10.10.1944 р. Похований в с. Матутішкяй, Шяуляйський р-н, Литва
(Такі повідомлення прийшли в багато сільських родин)
Добруцкий Станіслав Антонович, 1904 р.н., поляк, Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р.
Довгань Андрій Данилович, 1906 р., Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби – 147 стрілецька дивізія. Загинув 05.06.1944 р. (осколочна рана легень та серця). Похований в с. Могильниця (Трудове), Теребовлянський р-н, Тернопільська обл., Україна. Місце перезахоронення: с. Буданів, Теребовлянського району. (ряд 3, могила 33). Дружина – Безкоровайна Марія Яківна.
Довгань Михайло Данилович, 1900 р., Мобілізований 08.10. 1944 р. Каменським РВК, Свердловської області. Рядовий. Останнє місце служби – 204 Вітебська стрілецька дивізія – 730 стрілецький полк, помічник навідника РПД. Загинув у бою 26.02.1945 р. біля хутора Пестері, Приєкульська волость. Похований: Приєкульське військове кладовище, Лієпайський район, Латвія. Братська могила №8. Дружина – Довгань Анастасія Матвіївна.
Довгополюк Михайло Миколайович, 1906 р., Мобілізований 18.03. 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби – 378 Червонопрапорна Новгородська стрілецька дивізія. Загинув у бою 10.10.1944 р. Похований в с. Матутишка, Шяуляйський р-н, Литва. Дружина – Довгополюк Марія Василівна.
Дурдель Василь Михайлович, 1921 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби – 3 Білоруський фронт - 5 Армія - 45 Стрілецький корпус - 159 стрілецька Вітебська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія. Загинув у бою 15.10.1944 р. Похований в с. Петеріяунен, Східна Пруссія. Зараз це: Росія, Калінінградська область, Гусєвський район, с. Маяковське – братська могила. Дружина – Дурдель Марія Михайлівна.
Жминда Михайло Михайлович, 1902 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Іванків Дмитро Павлович, 1902 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: сапер – 3 армія - 129 стрілецька Орловська червонопрапорна дивізія, 518 стрілецький червонопрапорний полк. Загинув у бою 05.02.1945 р. Похований на відстані 300 метрів північно-західніше від села Глотау, біля міста Хаймеберг (20 км). Перепохований в місті Лідзбарк-Вармінські, Польща. Дружина – Анастасія Михайлівна.
Іванків Микола Павлович, 1908 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: 3 армія - 150 стрілецька Ірдицька дивізія – 469 стрілецький полк. Загинув у бою 21.09. 1944 р. Похований: Ергльське військ, клад., Мадонський р-н, Латвія. Дружина: Іванків Ганна Герасимівна.
Качан Михайло Пилипович, 1923 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р. В квітні 1985 р. нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.
Клюська Іван Михайлович, Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув у бою 29.04.1945 р. Похований в с. Варсов, Бранденбурзька провін., Німеччина.
Козак Григорій Миколайович, 1912 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: 1 Український фронт - 3 армія - 282 стрілецька Тартуська дивізія – 877 стрілецький полк. Загинув у бою 06.02.1945 р. Похований в с. Штрассендорф, Польща. Дружина: Козак Катерина Іллівна.
Козак Степан Олексійович, 1903 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Колісник Іван Григорович, 1904 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: 55 Мозирська Червонопрапорна стрілецька дивізія. Помер від ран в 67 окремому медичному санітарному батальйоні 10.10.1944 р. Похований в с. Верлепс, Ризький р-н, Латвія. Мати – Колісник Параска Яківна.
Коханий Іван Константинович, 1900 р.н., поляк, Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р.
Корніцький Василь Юліанович, 1903 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Козак Іван Дмитрович, 1896 р.н., Мобілізований у квітні 1944 р.
Козак Іван Йосипович, 1902 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби – 21 армія - 128 стрілецька Псковська дивізія – 374 Червонопрапорний стрілецький полк. Помер від ран 10.02.1945 р. Похований в с. Гаулау, поблизу м. Венгуров, Вроцлавське в-ство, Польща. Дружина – Козак Параска Григорівна
Козак Григорій Миколайович, 1912 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: 1 Український фронт - 3 армія - 282 стрілецька Тартуська дивізія – 877 стрілецький полк. Загинув у бою 06.02.1945 р. Похований в с. Штрассендорф, Польща. Дружина: Козак Катерина Іллівна.
Козак Григорій Степанович, 1920 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: 271 стрілецька гвардійська дивізія. Помер від ран 04.01.1945 р. Похований в с. Вишня Олька, Чехо-Словаччина. Дружина: Козак Ганна Іванівна.
Козак Петро Дмитрович, 1901 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби 51 запасний стрілецький полк, м. Каттакурган Самаркандської області, Узбекистан. Помер в липні 1944 р. (зі слів солдата Олійника М.М.). Мати: Козак Марія Яківна.
Козак Петро Павлович, 1908 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Козак Олексій Дмитрович, 1905 р. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби – Алма-Ата, п/п 57930 «У». Пропав безвісти у листопаді 1944 р. Дружина: Козак Каролина Іванівна.
Костик Василь Васильович, 1903 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Воював в Латвії. За словами дочки, Ольги Василівни, він був поранений, лікувався в шпиталі і в цей час німці розпочали бомбардування, внаслідок якого він загинув. Дружина: Євдокія Миколаївна.
Костів Роман Іванович, 1912 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув у бою 05.10.1944 р. Похований на х. Мадлена, Ризький р-н, Латвія.
Кульчицкий Володимир Антонович, 1915 р.н., поляк, Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р. Капрал, командир взводу. Останнє місце служби – 1 Польська армія, 1 окрема бригада кавалерії Війська Польського. Помер від ран 07.03.1945 р. Похований в м. Валч, Польща, входить в Західно-Поморське воєводство, Валецький повіт. Має статус міської гміни. Батько: Кульчицкий Антоній.
Кульчицкий Франциск Йосипович, 1907 р.н., поляк, Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р.
Кулян Антон Ілліч, 1919 р.н. Місце народження – с. Іскань, Перемишлського району, Перемишльської області. Останнє місце проживання - с. Новий Нижбірок, українець. Мобілізований Самбірським РВК 15.04.1941 р. Рядовий. Останнє місце служби 648 мотополк, Новий Оскол. Пропав безвісти в липні 1944 року. Батько: Кулян Ілля Васильович.
Куніцкий Михайло Юліанович, 1900 р.н., поляк. Мобілізований Гусятинським РВК у квітні 1944 р.
Купніцький Антон Броніславович, поляк. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Помер від хвороби 16.10.1944 р. Похований в м. Грубешув, Люблінське в-ство, Польща.
Кушнір Михайло Іванович, 1911 р.н. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: 3 армія - 150 стрілецька Ірдицька дивізія – 469 стрілецький полк. Загинув у бою 21.09. 1944 р. Похований: Ергльське військове кладовище, Мадонський р-н, Латвія. Дружина: Кушнір Марія Дмитрівна.
Лазар Микола Григорович, 1912 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Дружина: Марія Пилипівна.
Лазар Петро Якимович, 1912 р.н., Мобілізований у квітні 1944 р. У вересні 1945 року перебував у 270 військовому госпіталі. Дружина - Катерина Марківна.
Лазар Семен Якимович, 1914 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у квітні 1945 р. Дружина: Ганна Йосипівна (с. Крогульці).
Лапановський Іван Миколайович, народився 1911 р. в с. Городниця. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у жовтні 1944 р. Дружина: Катерина Пилипівна.
Легкий Микола Семенович, 1923 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Легкий Петро Семенович, 1914 р., Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти 6 січня 1945 р. Цю інформацію підтвердив односельчанин Мудрий Франко (Нижбірок Шляхотський), який брав участь в бою. Дружина: Каролина Семенівна.
Ліщишин Петро Володимирович, 1919 р.н., Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р. Пропав безвісти 26.04.1945 р. Останнє місце служби - 269 стрілецький Рогачевський полк. Дружина Ганна Іванівна.
Мацюк Віктор Іванович, 1920 р.н., поляк, Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р.
Мельник Іван Васильович, 1908 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Місяць Михайло Кирилович, 1914 р., Мобілізований у вересні 1944 р. в м. Кіров. Рядовий. Останнє місце служби: п/п 41471 "Г". Пропав безвісти в грудні 1944 р. Мати: Місяць Ганна Йосипівна (на час пошуків сина проживала в с. Старий Нижбірок).
Меслицкий Едуард Йосипович, 1921 р.н., поляк, Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р.
Мудрий Степан Петрович, 1921 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Мулин Степан Якович, 1914 р. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: 71 Гвардійська стрілецька Вітебська дивізія, 213 стрілецький полк. Пропав безвісти 03.03.1945 р. поблизу с. Ажі, Приєкульський р-н, Латвія. Дружина: Анастасія Іванівна.
Німий Михайло Якович, 1914 р.. Мобілізований у квітні 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: 85 стрілецька дивізія, 103 стрілецький полк. Помер внаслідок отриманих у бою поранень 13.10.1944 р. Похований в с. Саласпілс (біля церкви), Ризький р-н, Латвія. Дружина: Ксенія Яківна.
Німий Сильвестр Гаврилович, 1911 р. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: п/п 57930 "У". Пропав безвісти у грудні 1944 р. Дружина: Парасковея Федорівна.
Новосельський Франко Мар'янович, 1922 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Оземак Василь Петрович, 1900 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р. В квітні 1945 р. після перебування в госпіталі направлений у в/ч 2479.
Олійник Григорій Миколайович, 1913 р.н. Останнє місце служби: 119 стрілецька дивізія, 365 стрілецький полк. Загинув в жовтні 1944 р. Похований: Литва, Мажейкський р-н, Лецкавська волость, м. Лецкава.
Олійник Михайло Васильович, 1912 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Петришин Іван Йосипович, 1906 р. поляк, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Останнє місце служби: 1 польська армія. Помер від ран 18.08.1944 р. Похований в м. Ласкажув, Люблінське воєводство, Польща. Дружина - Ганна.
Петришин Микола Йосипович, 1908 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Польовий Петро Миколайович, 1907 р.н., Мобілізований у квітні 1944 р.
Процишин Роман Григорович, 1912 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Сверлик Іван Миколайович, 1911 р.н., Мобілізований у квітні 1944 р.
Сверлик Григорій Романович, 1895 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Середа Антон Никифорович, 1912 р.н., поляк. Мобілізований у квітні 1944 р.
Сивак Михайло Ількович, 1903 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Соловій Петро Іванович, 1901 р.н., Мобілізований у квітні 1944 р.
Стойко Микола Степанович, 1901 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Стойко Григорій Іванович, 1921 р.н., Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р.
Стойко Іван Гнатович, 1913 р.н., Мобілізований у квітні 1944 р.
Стойко Олексій Миколайович, 1905 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р. Служив в 235 стрілецькій Вітебській дивізії, піднощик снарядів, заряджаючий мінометної роти. В лютому 1945 року нагороджений орденом Червоної зірки за проявлену мужність при виконанні бойових завдань. В травні 1945 року нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня. Дружина Марія Василівна.
Трисирука Микола Іванович, 1907 р.н. Мобілізований у квітні 1944 р.
Турецький Михайло Васильович, 1908 р., українець. Мобілізований у 1944 р. Молодший сержант, командир взводу. Служив у 103 полку 85 стрілецької Павловської дивізії. Загинув у бою 19.02.1945 р. Похований в с. Слампе, військ, клад., Тукумський р-н, Латвія. Дружина Ганна Григорівна.
Христіян Михайло Томкович, 1907 р.н., Мобілізований у квітні 1944 р. Під час служби в 1012 стрілецькому полку 288 стрілецької дивізії, 3 Прибалтійський фронт в жовтні 1944 р. нагороджений медаллю "За відвагу". Загинув у бою 24.01.1945 р. Похований в м. Добеле, військ, клад., Латвія. Дружина - Параска Степанівна.
Чайковський Кароль Миколайович, 1918 р.н., поляк, Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р.
Чайковський Мар'ян Миколайович, 1925 р.н., поляк. Мобілізований у квітні 1944 р.
Чередрецький Мар'ян Миколайович, 1904 р.н. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. В липні 1944 р. перебував на Білоруському фронті. Загинув у бою 24.12.1944 р. Похований в с. Пальнич, Тукумський р-н, Латвія. Дружина Домна Іванівна.
Чередрецький Карл Миколайович, 1908 р., українець. Мобілізований у 1944 р. Молодший сержант. Останнє місце служби: 166 стрілецький полк, 98 стрілецька дивізія. Загинув у бою 24.12.1944 р. Похований в с. Джуксте, Тукумський р-н, Латвія. Дружина Ганна Романівна.
Шпіляк Петро Іванович, 1921 р.н., поляк. Мобілізований у квітні 1944 р.
Ядвінський Володимир Іванович, 1916 р.н., поляк, Нижбірок Шляхотський. Мобілізований у квітні 1944 р.