Спливають години, дні, роки, століття. Час стер із пам’яті людей події, якими жив Нижбірок. Все менше й менше залишається живих свідків навіть недалекого нашого минулого. Науковці ще й досі не виявили багато історичних документів, чимало з них назавжди втрачені. Тому й не дивно, що молоде покоління не знає історії рідного краю, міста чи села.
Історія давнього села Нижбірок – не виняток серед поселень нашого краю. Переконані, що глибокого наукового погляду на історію села ще не висвітлено – на це є відомі об’єктивні й суб’єктивні причини. Лише за умови ознайомлення з усіма документами прадавнього походження і славної минувшини Нижбірка, недоступних для широкого загалу, з’явиться реальна можливість видати правдивий історичний опис нашого села.
Все, про що йдеться у цих розповідях, відділено від нас десятиліттями, сотнями років. Справді, здається, величезна відстань розділила сьогоднішній благополучний світ і той, страшний, зниклий.
Але чи справді зник і чи такий далекий? І чи можна зволити йому зникнути, стертися з пам’яті, щоб ми жили так, ніби його не було ніколи?
Ні, ні! Змінилися покоління, і кожне має щось своє. Але друже мій, ти повинен іноді зупинитися, стишити крок, зробити передишку, ступити в тишину книжкових сторінок, щоб побачити те, інше життя, що з останніх сил захищало себе і своє продовження – нас усіх, відкриваючи в собі найголовніше.
Іди, дорогий читачу, вбирай в себе все, що тут сказано. І нехай твоя уява, твоя здатність переживати і співчувати перенесуть тебе в минуле, нехай дозволять тобі почути живі голоси горя, праведної любові, відчаю, гніву, болю.
І тоді через біль, через повну пам’ять про минуле прийди до обновленого почуття громадянства, відповідальності за свою країну, за благо народу.
Звертаюся особливо до юних. Молодість повинна взнати іншу молодість, відчути стук іншого молодого серця, інше прискорене, тривожне дихання..! Дихання загнаного, але непереможеного.
І коли ти, дорогий читачу, це відчуєш, то зв’яжеться ланцюжок часу, і покоління відчують одне одного, і ніщо із того, що сталося, не буде даремним.
Олександра Іванівна Слободян, вчитель-пенсіонер
Розділ І Географічно-природна характеристика
Загальні відомості
Нижбірок (спочатку - Нижній Бір, з 1564 року Новий Нижбірок, до 1966 року – Новий Нижбірок) - село Гусятинського району, Тернопільської області, розташоване в південній частині Волино-Подільської височини на 49° 08' північної широти, 26° 02' східної довготи; 288 м над рівнем моря. Районний центр Гусятин знаходиться за 16 км., 3 км. до найближчої залізнодорожної станції Крогульці, 12 км до залізничної станції Копичинці. На віддалі 43 км знаходиться місто Теребовля. Віддаль до обласного центру — Тернополя — 73 км.
Село Нижбірок Гусятинського району Тернопільської області розташоване між лісами, де бере початок притока річки Збруч – Тайна. Колись воно називалося Нижній Бір і було розташоване у так званій Дубині, або ще як називають Макітрі, що знаходиться між Крогульцями і нашим теперішнім селом.
Нижбірок 07.07.1943 рік
Фото зроблене в центрі села на містку між Новим і Шляхотським Нижбірком
1956 рік, подвір'я Ліщишин Ганни
10 травня 1959 р. (фото з архіву Шанковських)
Вигляд села, 50-ті роки
Вигляд села, 60-ті роки
Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні, 1967 рік, скульптор В. Свідер
Подвір'я Панчишин Стефанії, 1967 рік
