У селі, в частині, що називається Кут, в давнину стояла церква, була вона невелика і дерев’яна. Біля церкви була дзвіниця. Пізніше, коли церква почала руйнуватись від часу, люди вирішили побудувати нову. Вони звернулися до пана, щоб той виділив землю на будівництво. Пан сказав: «Місце буде там, де воли стануть». 12 пар волів тягнули дзвіницю по селу. Перший раз вони зупинилися на тому місці, де зараз могила Січових стрільців, вдруге вони зупинилися на тому місці, де і побудована церква. І сьогодні, ця дерев'яна дзвіниця, як свята пам'ять тих далеких днів, стоїть біля церкви. До речі, в ній немає ні одного залізного цвяха, лише дерев’яні кілки. Таку легенду розповідали старожили. Є ще одна версія – церква згоріла під час татарського набігу.
Про те, що церква знаходилася саме на куті, свідчить назва лісу – Попівщина. Тут знаходився цвинтар і садиба священика. Пізніше територію було засаджено лісом. На місці, де була церква, стоять залишки могильних плит.
Стара церква, місце престолу
Учні школи з вчителем географії Ліщишин Ганною Всеволодівною біля старої церкви
У 1697 році була відтворена така ж сама церковка. Збудували її на "Передмісті". Для відбудови взяли той посвячений фундамент та використали господарський будинок, який дав пан Гольфнак. У 1897 році церква була реконструйована.
Хоча пройшло вже немало часу, селяни бережуть пам’ять про отців Стадника та Темніцького. Довголітнім парохом у церкві був о. Лука Січинський (дід Мирослава Січинського), а з 1877 року – о. Антоній Шанковський (1835-1915). Член повітової ради в м. Гусятині (1892–1897, 1906– 1907).
Під час першої світової війни у 1916 році у церкві тимчасово був розміщений військовий госпіталь. Тут 53 австрійських вояки знайшли свій останній спочинок під її стінами.
15 жовтня 1917 року Евстахій Теодорович увільнений із завідательства парохії в Нижбірку, на його місце призначений Лев Ольшанський. (сумісник з іншою парохією?)
З 1920 року священиком в селі був отець Северин Шанковський. 18 листопада 1924 року його дочка Марія-Володимира Шанковскька, роджена в Трофанівці пов. Коломия, (народилася 16.12.1897 року) вийшла заміж за Тадея Залєского сина Стефана Залєского (учителя в Тростянці, повіт Золочів) і Людвіки Іллєвич, замешканий в Стрию, професор державної гімназії, народжений 1884 року. Свідками були Адальберт Добіч, генерал 6 бригади в Львові та Теофіл Луцик, парох в Кошляках. Вінчав Високопречесний Отець-Совітник Петро Шанковський, парох Копичинець.
10 січня 1935 року його дочка Софія Шанковська, роджена в Чабарівці, (народилася 1906 року) вийшла заміж за Олександра Негребецкого з Тернополя. Вінчав Високопречесний Отець-Совітник Петро Шанковський, парох Копичинець.
4 серпня 1935 року його дочка Мстислава-Северина Шанковська, роджена в Ковалівці 26.06.1899 року , магістр аграрної школи публічної, вийшла заміж за Івана Балацького, сина Григорія і Євдокії Антонів, проживав в Гусятині, магістр аграрної школи публічної (народився 01.07.1894 року). Свідками були Теодор Рак-Раченко, парох греко-католицької церкви в Гусятині і Тадей Залєский, проректор гімназії в Стрию.
Після нього деякий час був о. Антонів, з перервами отець Василь Павлик, а потім з 1952-го року постійно до 1981 року.
У 1982 році місцевим парохом став о. Олег Маліброда. З 1946 року церква вважалась православною, і було це до 1994 року, коли вона за ініціативою о. Олега Маліброди і одностайною згодою усіх прихожан знову стала греко-католицькою.
